Існує така думка, що справжній економічний бум і розвиток у місті Суми розпочався з запуском Сумської залізниці. Ця думка слушна, але не зовсім. Так ще в середині ХІХ століття на теренах нинішньої Сумщини вже працювало близько 400 підприємств. Почали будуватись приватні машинобудівні заводи. Про розвиток бізнесу в Сумському повіті ХІХ століття читайте на sumy-one.com.
Промисловість
Рушійною силою й локомотивом промислового розвитку регіону того часу було цукроваріння. Ця галузь промисловості повністю контролювалась приватним капіталом. Найбагатші цукрозаводчики пани Іван Харитоненко та брати Терещенки мали найбільше цукрових заводів. Саме за ініціативи Харитоненка було засновано цукровий синдикат, до складу якого увійшли його “колеги” по бізнесу, Бобринські, Бродські, ті ж Терещенки.
Ще раніше, у 1859 році був побудований Павлівський рафінадний завод, який став одним з найбільших у Європі.
Наприкінці ХІХ століття у Сумах відкриваються приватні підприємства важкої промисловості. У 1891 році чавуноливарний завод, у 1893 році механічні майстерні, 1896 році машинобудівний завод бельгійського акціонерного товариства “Сумські машинобудівні майстерні”. До слова акціонерами останнього були 28 російських та іноземних інвесторів. Але основним залишався Іван Харитоненко, який володів 12,35% акцій майстерень. Основна задача підприємства була в обслуговуванні цукрових заводів, ремонту обладнання і виготовленню для них нових агрегатів чи вузлів.
І ще один цікавий факт: у 1882 році у Сумах працювало підприємство яке виготовляло віялки. Його заснував, такий собі, Іван Вараксін. Так от, ці віялки мали великий попит за кордоном. Все тому, що продукція підприємства була частим гостем тематичної виставки у Парижі й привозила звідти у Суми не одну золоту нагороду.
Електроенергія
Наприкінці ХІХ століття провінційне повітове місто отримало першу електростанцію аж на… 200 лампочок. Вона також була збудована за приватні кошти. Профінансував це будівництво пан Едуард Кайдановський. Воно завершилось уже на початку XX століття, у 1902 році. Ціну на елекрику пан Кайдавновський для кожного підприємства-споживача встановлював індивідуальну. При цьому тариф для приватних будинків був твердим й сталим. Що цікаво, всі інші збудовані на початку століття електростанції припиняли свою роботу, напевно, не витримуючи цінової конкуренції.
Легка промисловість
Серед приватних підприємств того часу на території нинішньої Сумщини, які працювали наприкінці ХІХ початку XX століття була велика кількість фабрик та майстерень легкої промисловості. У Сумах працювали кравецькі майстерні, меблево-драпувальні майстерні. Були навіть палітурна майстерня й картонажна та паркетна фабрики. Крім того, типо-литографія, друкарня, бочарня, меблева майстерня, столярно-ремонтні артілі, взуттєві майстерні, шкіряний, салотопний й кісткопальний заводи. Останній належав родині Івана Асмолова. Ну і звичайно були миловарні, млини, пекарні й ковбасні фабрики. Слід зазначити наявність у місті заводу мінеральних вод, а також фабрику яка виготовляла фарби. Крім того, як свідчать факти, у Сумах тих часів був попит на виготовлення екіпажів і їх ремонт, тому тут з’явилась і така майстерня.
Транспорт
Сумські бізнескола тих часів добре розуміли, що для подальшого розвитку і процвітання міста та бізнесів, особливо цукрового, необхідно побудувати у Сумах залізничну колію. Доклавши певних зусиль і сум грошей, дозвіл від уряду у Петербурзі на будівництво був отриманий. І вже у 1878 році перший потяг прибув до Сум.