Про Івана Григоровича Ільченка сучасним історикам відомо не так багато. Але ті з них, хто досліджував життєвий шлях цієї людини, вважають його дуже талановитою, хоча й неоднозначною особистістю. Саме він організував у Сумах видавничу справу, забезпечив місто папером, книжками, а головне заснував і почав видавати щоденну місцеву газету “Сумський вісник”. Історію одного з перших видавців міста Суми читайте на sumy-one.com.
Робота у повітовому місті
Народився Іван Ільченко у селі Шпилівка, сумського повіту у 1873 році. Його велика родина мешкала у Шпилівці з XVII століття. На дев’ять осіб родини у них було 2,5 десятини землі. У ті часи, нещодавно скасовували кріпосне право й дехто з кріпосних викупив у панів собі землі. Ільченкам на прожиття не вистачало, тому старші брати працювали у помісті Суханова. Іван як підріс теж почав працювати, спочатку у селі, а потім зрозумівши, що тут заробити як слід не має змоги подався до повітових Сум. На дворі був 1886, йому тоді виповнилось 13 років.
На той час хлопець мав початкову освіту. Працювати почав у купців, переходив від одного до іншого. Але в якийсь момент зрозумів, що треба займатись книжками й папером. У Суми приїжджало багато людей, тут постійно відкривалися нові навчальні заклади. Іван докумекав, що в такій ситуації попит на папір буде завжди. Тому у 1903 році він відкриває фірму, яку називає своїм ім’ям: “Іван Григорович Ільченко”. Підприємство займалось виготовленням палітурок у своїй майстерні, продажем книг у власній книгарні й започаткувало й стало видавати міську газету “Сумський вісник”.
Пізніше Іван Григорович перейменував фірму, назвавши її “Товариство друкарської справи І. Г. Ільченка й брати”. Справа дійсно виявилась прибутковою, про це свідчить той факт, що до 1912 році Іван Ільченко має вже декілька будинків у власності й у цей же рік він переходить із купців другої гільдії до першої.
Сумський вісник
“Сумський вісник” вперше вийшов друком у 1912 році. Поруч із заголовком на першій сторінці була низка рекламних оголошень, що рекламують саму газету. Редакція газети працювала з 10 ранку до 19 вечора. Головний редактор був доступним для особистих зустрічей з 17:00 до 18:00. Газета виходила щодня, крім святкових днів.
Якщо говорити про наповнення, то майже щотижня висвітлюються дорожньо-транспортні пригоди. Покалічені коні, автомобілі, смерті й майже повна безвідповідальність. Наприклад, у центрі міста автомобіль, за кермом якого були Кайдановський (власник електростанції) і Золотарьов (мер), збили жінку. Як стало відомо газеті, пани перепросили. Про якесь покарання мова не йде.
Багато статей газети стосувалися стану преси в Російській імперії на початку 1900-х років. Майже щотижня з’являлась інформація про закриття газет, арешти редакторів і видавців, штрафи на газети. Цікавою є рубрика листи до редакції. Серед них справді зустрічаються листи від читачів. Але є й такі, які написані в одному стилі, що викликає певну підозру. Ймовірно, їх написав сам редактор. Маючи якусь проблему в місті, він не міг публікувати матеріал про це як статтю чи репортаж, тому вдавався до такого формату.
Цікаво, що наприкінці 2006 року у Сумах бізнес-спільнота виступила з ідеєю видавати щоденну газету в місті, дізнавшись, що подібна виходила на початку минулого століття. Нова газета була заснована і названа “Сумская жизнь”. Однак вона не стала популярною й проіснувала вельми не довго.
Друкарня й майстерня
Сьогодні у приміщенні магазину розташована Міська художня галерея. Була у власності Івана Ільченка й невелика друкарня. Тут разом з політурною майстернею працювало близько сорока працівників. У майстерні робили переплети для книг, портфелів, альбомів, тек для нот. А от у типографії друкували як книги та газети, так й циркуляри та журнали.
Для друку підприємець використовував одну друкарську машину, яка називалась “американка”.