Костянтина Дмитровича Ушинського по праву називають найавторитетнішим педагогом ХІХ століття. Це саме він поставив педагогіку на наукове підґрунтя і зробив чимало проривів в цій сфері. Більше на sumy-one.com.
Одвічні цінності
Корифей педагогіки народився 19 лютого 1824 року в селі Богданка Глухівського повіту Сумської області, але за іншими даними в місті Тула, Росія. Проте виріс він на вільних полях України та походив з дворянського роду.
Його батько, Дмитро Григорович був дрібномаєтним дворянином. Ще до скасування кріпацтва він відпустив своїх селян на волю. У 1832 році чоловіка призначили суддею у Новгород-Сіверському, де у невеликій садибі оселилася родина. Маєток знаходився в урочищі Покровидина, на березі Десни, поблизу Новгорода-Сіверського.
Мати Ушинського, Любов Гусак-Капніст – онука письменника Василя Капніста, належала до українського шляхетського роду грецького походження. Але материної любові хлопчику довго пізнавати не судилося – жінка померла, коли Костянтину було 11 років. Проте мати встигла вкласти у свою дитину багато корисного і сприяла його розвитку. Завдяки маті він ріс допитливим, любив читати, поважав українську мову й культуру.
Костянтин навчався в Новгород-Сіверській гімназії – першій гімназії в Лівобережній Україні, яку закінчив у 1840 році. Потім Ушинський пішов вчитися до Московського університету на юридичний факультет, який закінчив у 1844 році та згодом здобув ступінь кандидата юриспруденції, а потім – звання професора.
У 1846 році Ушинський стає професором Демидівського ліцею в Ярославлі та працює на кафедрі енциклопедії законознавства, державного права і науки фінансів. Але вже в 1849 році за демократичність лекцій професора та розбіжність в педагогічних поглядах з керівництвом його звільняють.
Матеріальні негаразди змушують Костянтина Дмитровича стати дрібним урядовцем в департаменті Міністерства внутрішніх справ у Петербурзі, де він служив близько п’яти років. Проте і тут його звільнили через нищівну критику керівника-українофоба.
А от де Ушинський був щасливим, так це в особистому житті. У 1951 році він одружився на подрузі дитинства Надії Дорошенко. У пари народилося шестеро дітей – Павло, Віра, Надія, Костянтин, Володимир та Ольга.
Безстрашний новатор
У 1854 році Костянтин Дмитрович став працювати викладачем, а пізніше – інспектором Гатчинського сирітського інституту, де він поліпшив навчально-виховний процес. Паралельно він починає співпрацю з журналом “Библиотека для чтения”, де друкує свої педагогічні статті і ділиться новаторським підходом.
У 1859 році Ушинський почав працювати інспектором Смольного інституту шляхетних дівчат. Він буквально підняв заклад з колін, долаючи великі перепони можновладців, розробив новий навчальний план та ще один дворічний педагогічний клас. Паралельно він вів жваву літературну та наукову діяльність, багато друкувався, був редактором низки журналів.
Новаторські погляди та намагання докорінно реформувати освітні програми призвели до того, що Ушинського почали звинувачувати в неблагонадійності, а після доносу у 1862 році він полишив роботу в інституті. Костянтина Дмитровича з родиною відрядили у вимушене відрядження до Швейцарії.
Так, він отримав змогу побачити кращі школи Франції, Бельгії та Італії. Саме там він пише перші масові та загальнодоступні підручники. І саме там він отримав доступ до вивчення закордонної практики, написав підручники для початкового навчання дітей, серед яких фундаментальна праця «Рідне слово».
У 1867 році педагог та науковець повертається до Росії, де починає працювати над третім томом своєї фундаментальної наукової роботи “Людина як предмет виховання. Досвід педагогічної антропології”. Два томи він розробив ще перебуваючи у Швейцарії.
Проте Костянтин Дмитрович не встиг довести до кінця задумане – не витримав трагічної загибелі під час полювання сина Павла, і 22 грудня 1871 році помер в Одесі по дорозі в Крим, куди направився поправити здоров’я.