Історія духовної освіти Сумщини веде свій відлік з початку ХІХ століття, коли в місті Охтирка було відкрито чоловіче духовне училище. Так, у Харківській єпархії, до якої входила й частина Сумської області, з’являлося багато храмів, тому зросла потреба у церковнослужителях. Більше на sumy-one.com.
З чого все почалося
І ось, 30 серпня 1819 року було відкрито Охтирське духовне чоловіче училище, яке, забігаючи наперед, проіснувало там майже 70 років. Заклад розташовувався поруч з Покровським собором та складався з двох кам’яних будинків.
Тут можна було здобути початкову освіту й підготуватися до вступу до семінарії та служіння в церкві. Заклад прочинив свої двері для дітей-сиріт та дітей бідного духовенства.
До обов’язкової програми навчання в училищі входили такі предмети: священна історія Старого та Нового Заповітів, церковнослов’янська, грецька, латинська мови, православний християнський катехизис, географія, арифметика, каліграфія та церковний спів.
Випускниками Охтирського духовного училища були такі відомі люди, як публіцист та філософ Максим Антонович, перекладач Олександр Дмитрович Щепінський, філософ та богослов Петро Іванович Ліницький.
У 1888 році заклад було переведено з Охтирки до Сум. В місті на кошти мецената Івана Харитоненка для училища збудували спеціальне приміщення на вулиці Троїцькій. Примітно, що сьогодні тут розташувався один з корпусів обласної лікарні.
У 1886 році на кошти архієпископа Амвросія поруч з корпусом училища була побудована будинкова церква в ім’я Охтирської ікони Божої Матері. На жаль, до наших днів вона не дожила. При училищі існував повний господарський комплекс, що забезпечував побутові потреби.
При закладі функціонував пансіон на 200 осіб. Для дітей православного духовенства освіта була безкоштовною, а от представникам інших санів доводилось платити за навчання.
Нова сторінка
Проте це була ще не будівля сучасної Духовної семінарії. Її було побудовано у 1915 році, й спершу будинок призначався для єпископа Митрофана — першого сумського вікарного єпископа, який почав постійно проживати в місті.
«Автором» будівлі став харківський церковний архітектор Володимир Покровський. Центром архієрейського подвір’я став храм, зведений 1911 року на честь святого великомученика Пантелеймона, спроєктований архітектором Олексієм Щусєвим.
Пізніше тут мали облаштувати Іоанно-Предтеченський чоловічий монастир, ансамбль якого був закладений ще в 1915 році. Однак планам не судилося здійснитися.
Революція 1917 року повністю порушила всі плани духовного життя Сум. Місто покидали інтелігенція та духовенство. Єпископ Митрофан змушений був емігрувати до Сербії – інакше його б чекала неминуча розправа.
Після закінчення революції Сумське духовне училище зникло – його закрили. А у 20-х роках минулого сторіччя закрили й Пантелеймонівський храм, хоча в 60-х радянські можновладці хотіли відкрити в ньому планетарій, а в архієрейському будинку облаштувати військомат.
Духовними шляхами
І лише за часів незалежності, у 1998 році у Сумській єпархії відновили духовну освіту. В місті почало діяти Сумське пастирсько-богословське духовне училище. Будинок єпископа Митрофана та будівлю нездійсненого Іоанно-Предтеченського чоловічого монастиря було передано до Сумської єпархії.Саме тут у 2015 році розпочала свою роботу духовна семінарія – вищий духовний навчальний заклад.
Було зроблено ремонт, обладнані читальні й актові зали та аудиторії. При училищі почала діяти трапезна та бібліотеку та було створено сприятливі умови для навчального процесу.
У 2000 році на другому поверсі училища з’явився домовий храм. Відновив роботу й Пантелеймонівський храм, в якому виконували церковний послух і богослужбову практику.
Так, домівка архієрея перетворилася на дім для тисяч студентів, що стікаються сюди не лише з Сумщини, але й інших регіонів України.