Невтомний краєзнавець, дослідник, історик, науковець та освітянин Максим Берлинський родом із Сумщини зробив неоцінений внесок в історії України та Києва. Більше на sumy-one.com.
Невтомний шукач
Максим Федорович Берлинський народився 17 серпня 1764 року селі Нова Слобода поблизу міста Путивля, що на Сумщині. Його батько, отець Федір, був сільським парафіяльним священником Михайлівської церкви рідного села, але походив зі шляхетного роду. Саме він дав Максиму і трьом його братам Стефану, Матвію та Василю хорошу домашню освіту, а потім посприяв їх навчанню в Києво-Могилянській академії.
Так, десятирічного Максима батько відвіз в бурсу при Києво-Могилянській академії. Берлинський-молодший закінчив заклад як одним з кращих випускників. У атестаті юнака були перераховані його виняткові досягнення з ряду предметів: латинської граматики, європейських і давньогербейської мов, історії, філософії та богослов’я, проповідництва.
Проте 22-річний Максим не пішов по стопах батька і не обрав шлях духовного служіння. Проте він продовжив навчання у Петербурзькій учительській гімназії. І тут керівництво відзначило виняткові здібності українського студента. До слова, у Петербурзі з Максимом вчився і його брат Матвій.
Перший міністр народної освіти граф Петро Завадовський, українець за походженням, відзначив прекрасну підготовку Максима Берлинського. Студент успішно завершив навчання і отримав право залишитися в Петербурзі, де міг здобути магістерське і професорське звання, мати високий кар’єрний злет. Проте у 1788 році Берлинський забажав поїхати до Києва і працювати викладачем географії, натуральної та цивільної історії Головного народного училища, яке було відкрито у 1789 році.
Разом з тим, Максим Федорович був ще й викладачем історії в Київській духовній академії, а пізніше став директором училища. У 1809 році на базі закладу була створена Перша київська гімназія, а у 1811 році вона була прирівняна до вишу.
Геніальний краєзнавець
Максим Берлинський завдяки своїм знанням та ораторському таланту став улюбленим учителем своїх студентів. Він був не просто учителем, а невтомним шукачем, археологом. Свої лекції Максим Федорович доповнював витягами із архівних документів, добутих у монастирях і приватних збірках, здійснив кілька розкопок унікальних пам’яток та стояв у джерел києвознавства.
Берлинський побував у найстаріших чернечих обителях в пошуках історичних документів та реліквій. Він обстежив архіви церков та храмів, родових поміщицьких маєтків, де знаходив унікальні документи. За фінансової підтримки вдови генерала США Турчанинова у 1846 році Максим Федорович провів археологічні розкопки біля Вишгородського собору, де знайшов цікаві артефакти давньоруського побуту.
Максим Берлинський також дослідив історію гривні і видав ряд унікальних книг та посібників, особливо з історії Києва. Наприклад, у 1820 році він написав книгу “Описание Киева”, де виклав докладну історію міста з топографічним описом, взятим із різних книгосховищ і давніх рукописів. Він також брав активну участь у роботі наукових товариств.
До 1933 року Берилинський викладав історію та географію в Першій київській гімназії, заснованій на базі Головного народного училища у 1819 році.
В 1934 році він став інспектором Першої київської гімназії. Паралельно Берлинській стояв у джерел створення київського Університету Святого Володимира. Він очолив перший склад університетського правління у березні 1834 року, а вже у липні університет прочинив двері для перших студентів. Того ж 1834 року Берлинський завершив викладацьку діяльність, але не припинив наукову.
Помер Максим Федорович Берлинський 18 січня 1848 року у Києві у віці 82 роки, похований на Байковому цвинтарі.