Сумський фарфоровий завод є невід’ємною частиною історії славетного міста над Пслом. У перший рік роботи тут випустили ледь не 800 млн порцелянових виробів. Про те, як будувалося відоме на всю Україну підприємство та чому збанкрутувало читайте на sumy-one.com.
Згідно з планом розвитку народного господарства
Фарфоровий завод, будівництво якого розпочалось 1963 році, був збудований усього за рік з хвостиком. Руку до цього приклала рада Міністрів СРСР, керівництво якої підписало відповідний наказ, згідно з семирічним планом розвитку народного господарства СРСР. Збудували завод дійсно досить швидко, так швидко, що вже у травні 1965 року він почав випускати свою продукцію. Це були порцеляновий посуд та сувенірні вироби, які ставились у популярні в ті часи серванти, під скло, і використовувались лише коли приходили гості. До таких належали сервізи, як чайні, так і кавові, різні кухлі та популярна у радянського населення сувенірно-подарункова продукція Сумського заводу.
В радянські часи проблем з реалізацією продукції Сумського фарфорового загалом не було. Ще б пак, у часи гострого дефіциту будь-чого, милі й оригінальні чашечки й блюдечка підприємства розлітались на ура. Основним ринком збуту продукції була росія. Навіть після здобуття Незалежності ситуація не змінилась.
Вироби Сумського фарфорового заводу завжди вважались екологічно чистою продукцією. Якщо говорити про інші принади підприємства, то серед них високий асортимент найрізноманітніших фаянсових та порцелянових товарів, його якість і головне, можливість персонального підходу до клієнтів. На заводі виготовляли іменні вази, ліпили й випалювали іменні тарелі, кубки тощо. Ну і ще однією з переваг заводу і його продукції були ціни. До прикладу основний конкурент сум’ян на ринку порцеляни й фаянсу Імператорський фарфоровий завод у Петербурзі ставив значно вищі ціни на свою продукцію. Іноді різниця була ледь не в рази.
Кращий в Україні
Після того, як Україна здобула Незалежність у 90-их роках на її ринок ринули дешеві фаянсові й фарфорові вироби із Китаю. Щоправда, наскільки вони були дешевими, настільки ж і неякісними. Хоча це не завадило їм стати конкурентами Сумського фарфорового на ринках України й росії.
Серед слабких сторін підприємства, вже у часи Незалежності України не можна не назвати його старе обладнання. Слід зауважити, що реконструкції підприємства проводились ще за радянських часів. До прикладу на початку сімдесятих було здійснено реконструкцію цеху випалу і сортування виробів. А пізніше було здано в експлуатацію тунельну піч. Це дозволяло підняти потужність підприємства до 11-12 млн виробів на рік. Постарались і працівники заводу, які швидко і безболісно освоїли нові технологічні процеси.
Та не дивлячись ні на що, аж до 2007 року Сумський фарфоровий завод, який тоді вже став закритим акціонерним товариством нарощував темпи виробництва. Такий цікавий факт: на той час в цій галузі в Україні працювало 11 підприємств. У Сумській області це був єдиний завод – ЗАТ Сумський фарфоровий і його частка від загалу складала 32%, а зростання виробництва у порівнянні з 2006 роком було 2,5 %. Сумська область обіймала по галузі друге місце, поступаючись Житомирській, на території якої працювало аж вісім таких
підприємств.
Банкрутство і ліквідація
Сумські фарфорники з честю вийшли з економічної кризи 2009 року. Завод ледь не єдиний в Україні серед споріднених підприємств, хто вистояв в умовах колапсу. Але у 2013 році тріумвірат в особі “Сумиобленерго”, “Сумигаз” та Сумський водоканал припинили подачу електрики, газу та води за неоплату боргів і роботу прийшлось зупинити. А в кінці травня акціонери проголосували за ліквідацію підприємства.