Здалеку ця будівля дуже нагадує палацовий комплекс, проте це навчальний заклад з багатою історією. До того ж, він ввійшов у перелік найстаріших та найкрасивіших навчальних закладів України. Далі на sumy-one.
Дітище мецената
Глухівська чоловіча гімназія знаходилася у будівлі XIX століття у самому центрі міста на вул. Києво-Московська, 24.
Будівлю почали будувати ще у 1860-х роках. Планувалося, що вона буде входити до комплексної садибної забудови. Землю під будівництво купив місцевий купець, меценат і цукрозаводчик Артем Терещенко. Пізніше ця територія разом з забудовою стала власністю його спадкоємця та сина Ніколи Терещенка, яки, до того ж, ще й був деякий час глухівським міським головою.
У 1869 році Артем Терещенко замовив проект комплексу у російського архітектора Олександра Івановича Гросса. Сама будівля гімназії виконана в стилі класичного історизму.
Глухівська чоловіча чотирикласна прогімназія відчинила свої двері для учнів у 1870 році. Спочатку у навчальному закладі функціонувало лише два класи, а інші відкрили пізніше.
Восени наступного року повітова управа вирішила викупити приміщення для розміщення прогімназії, лікарні та богадільні. Комплекс потребував добудови. У лютому 1872 року стартувало будівництво основної будівлі.
В 1874 році при прогімназії заснували Учительський інститут. Він зайняв будівлю, яка спочатку призначалася для лікарні. Це був заклад з трирічним терміном навчання, який готував кадри для міських училищ.
Влітку 1874-го прогімназія «переїхала» з будинку повітового училища до власної будівлі. Тут же проводилися і заняття для майбутніх учителів, поки добудовувався профільний інститут. А через рік прогімназія «розрослася» – в ній відкрили нові класи, гімназія стала шестикласною.
У 1884 році Нікола Терещенко підняв питання про перетворення прогімназії в класичну восьмикласну гімназію і навіть виділив кошти на реорганізацію. У 1889 ідея була втілена в життя.
Від гімназії до університету
Урочисте відкриття повної гімназії у Глухові відбулися 16 серпня 1889 року, а з вересня заклад розпочав роботу. До розкладу додалися нові предмети: логіка, філософія та законознавство. Тепер гімназисти гордо носили форму з абревіатурою «Г. Г.», що означало «Глухівська гімназія».
Навчальний заклад фінансувався з кількох джерел: навчання у підготовчому класі оплачували батьки, перші чотири класи фінансувалися з бюджету міського та повітового земства, за гроші уряду функціонували п’ятий та шостий клас. А ось два старших утримувалися на відсотки з капіталу мецената і «батька» Глухівської гімназії Ніколи Терещенка.
З кінця 1918-початку 1919 років, а також у 1920 році будівлю зайняли червоноармійці. Вони майже знищили всі приміщення та те, що в них знаходилося, навіть влаштували пожежу. Про навчання не могло бути і мови. Тоді гімназисти ходили в приміщення пансіону (інтернату), який функціонував з 1880 по 1892 роки. Гімназійний пансіон є єдиною спорудою в місті, виконаною в неоготичному стилі, нині тут знаходиться третій навчальний корпус педуніверситету. Після ремонту будівлі , у вересні 1920 року її знову зайняли «червоні».
В 1925 році глухівська гімназія перетворилася на педагогічний технікум, а у 1933 – на педінститут, який готував викладачів для середніх шкіл. В 2001 році Кабмін надав навчальному закладу статус університету.
Глухівська гімназія виховала чимало знаменитих випускників: Брати художник Григорій Нарбут та поет Володимир Нарбут, письменник Юрій Смолич, композитор Юрій Шапорін, відомий вчений, історик, правник, другий Президент Всеукраїнської Академії наук Микола Василенко та інші. Але найвідоміший випускник освітнього закладу – режисер, письменник і громадський діяч Олександр Довженко, в честь якого сьогодні і названо виш – Глухівський педагогічний університет ім. Довженко.