Всесвітньо відомий художник, автор найзагадковішого й найдорожчого у світі «Чорного квадрату», має неабияке відношення до Сумщини. Саме сюди, з Києва до Білопілля, переїхала його сім’я, тому, що батько працював на цукровому виробництві інженером. З одинадцяти до чотирнадцяти років малий Казимир жив і навчався в Білопіллі. А в 1895 році вся родина переїхала до Конотопу. Про те, як Сумщина вплинула на подальшу долю Казимира Малевича, читайте на sumy-one.com.
Дитячі роки в Білопіллі
Казимир Малевич народився в 1879 році в україно-польській сім’ї в Києві. Оскільки батько художника, Северин Антонович, був інженером цукрового виробництва, то сім’я поподорожувала досхочу. Малевичі жили в Ямполі на Поділлі, у селах Пархомівці на Харківщині, Вовчок на Чернігівщині й містечку Білопілля. Саме там, Казимир навчався в школі.
Після переїзду до Конотопа, багатодітна сім’я Малевичів відчула нестачу грошей, які заробляв батько, а тому всі почали, по можливості, підробляти. Мама митця, Людвіга Олександрівна, випікала хліб, продаючи його на залізничному базарі. Старші діти також почали працювати.
Конотопський період
Сам художник маючи шістнадцять років, саме у Конотопі почав малювати. Якось вони з мамою з’їздили у Київ і купили там масляні фарби. Казимир швидко знайшов їм застосування. Він багато малює, правда, робить це по пам’яті й за враженням. Малював все, що бачив, все, що подобалось – корів, коней, людей. Причому, малював так, як бачив у журналах, копіюючи фото світлини. Поступово копіювання переросло в малювання з натури. Хоча перші такі роботи не приносили митцю задоволення, художником він став, за своїм же зізнанням, у Конотопі.
Перший досвід заробітку малюванням Казимир Малевич теж отримав у Конотопі. На полотні 71 на 53 сантиметрів він зобразив місячну ніч. Це був річковий краєвид, з камінням і прив’язаним човном. Відблиски місячного сяйва на річці були на картині, як живі. Юний товариш художника запропонував йому виставити картину на продаж у місцевій крамниці канцелярських товарів. Та Казимир був дуже сором’язливим, а тому відмовився. Та його товариш, маючи комерційний хист, не здався. Він без дозволу взяв картину й відніс її до крамниці. Перший, хто був вражений роботою юного Казимира, був крамар. Полотно його так вразило, що він виставив його на продаж у вікні крамниці. Простояла картина не довго, її придбали за п’ять карбованців. Цікаво, що сам художник теж ходив і дивився на свою роботу, боячись, щоб в нім впізнали автора.
Після цього випадку крамар зробив Казимиру замовлення на картину вдвічі більшу, на якій би був намальований гай і лелеки. Й молодий Малевич не підкачав, картину намалював, і її теж було продано.
Вшанування пам’яті
Місце, де у Конотопі жила сім’я Малевичів достеменно не відомо. Але за деякими спогадами, можна зрозуміти, що він жив далеко від проспекту. Зате в чепурненькій українській хатинці, яка була оточена садом. Не дивлячись на це, всесвітньо відомого митця у Конотопі пам’ятають і поважають.
Тут проводиться щорічний планер художників «Барви Малевича». Фактично цей захід став міжнародним. Його організатори планують набути йому статус національного. В Конотопі був створений документальний фільм про митця «Малевич і Рославець. Станція відправлення – Конотоп». Картину зняли учасники творчої групи конотопської дитячої телевізійної студії «Кон-Такт». Як зрозуміло з назви, у фільмі йдеться про відомих митців Казимира Малевича та Миколу Рославця. Вони, до слова, дружили з дитячих років у Конотопі. А не так давно, у Конотопі, нарешті, з’явилась вулиця імені Казимира Малевича. А у Конотопському краєзнавчому музеї імені Лазаревського діє експозиція, яка розповідає про конотопський період життя художника.