У 2014 році на зимовій олімпіаді у Сочі, так сталося, що Україна здобула першу за останні вісім років олімпійську медаль. ЇЇ володаркою стала 27-річна уродженка Краснопільщини Віта Семеренко. Наша землячка виборола бронзу у спринтерських перегонах на 7,5 км. Докладніше про те, як виступили українки на “руській” олімпіаді читайте на sumy-one.com.
Як бувало раніше
На будь-якій зимовій Олімпіаді з часів Незалежності України ми завжди сподівались хоч на якусь нагороду у біатлоні, причому сподівались не безпідставно. У 1994 році була бронза чернігівки Валентини Цербе, яка їхала свою спринтерську дистанцію 7,5 кілометрів на чужих лижах, не маючи особистого тренера. Перша медаль зимових ігор Незалежної України відбулась.
У 1998 році сталося срібло нашої землячки Олени Петрової в індивідуальних перегонах на 15 км. Олена поступилася болгарці. У 2006 році бронзову нагороду для України виборола ще одна уродженка Сумщини Лілія Єфремової. У спринтерських перегонах на 7,5 кілометрів українка чуваського походження поступилася француженці й шведці.
А потім сталася медальна посуха, аж до 2014 року. І тут до справи взялись сестри Семеренко Валя і Віта.
Футбол чи біатлон?
Особливого вибору чим займатись у сестер не було. Якщо ви вирішили присвятити себе спорту, то у СМТ Краснопілля обирати можна було з двох видів: або ж футбол, або ж лижі. А якщо взяти до уваги, що спеціальної дівчачої футбольної секції ніхто не вів, то вибір був очевидним. Сестри зайнялись лижами, ба більше, почали демонструвати непогані, як для України, результати.
І можливо вони так би й залишились чистими лижницями та й бігали б собі “гладенько”, якби на їхньому шляху не трапився тренер Григорій Шамрай. Саме він, у минулому біатлоніст запропонував сестрам освоїти новий вид спорту. І розпочалося, спочатку тренери були вражені тим, як стріляли сестри. Іноді вони навіть не розуміли які треба гвинтівці робити поправки на прицілі. Але згодом все владналось. Спочатку краще стріляла Віта, за що і долучалась до різних збірних, що правда сама, без сестри. Говорить, одній не комфортно було.
Та с сезону 2006-2007 сестри почали потрапляти у збірну вдвох, демонструючи тверду стабільність.
Мріяли фінішувати взявшись за руки
У багатьох інтерв’ю Валя і Віта говорили про те, що мріють фінішувати разом, взявшись за руки. Така можливість у них з’явилась на Всесвітній універсіаді у Турині. але хоча вони й фінішували разом, електроніка все ж назвала переможницю, нею стала Віта.
А от перша проба олімпійських стартів відбулась 2010 року у Ванкувері. Не можна сказати щоби старт був вдалим. Хоча понервувати вболівальників змусила саме Віта, яка бігла останньою у четвірці. Підгрушна, Хвостенко й сестра Валентина зробили все, щоб Віта почала свій етап у четвірці. безпомилково відстрілявшись лежачи й обнадіявши фанатів, що у нас таки може бути медаль, Віта провалила стрільбу стоячи. Перший млинець вийшов нанівець.
У місті Сочі нагороду хочу
Зате у Сочі Віта Семеренко показала майже все на що здатна у спринтерських перегонах. Вона стартувала 62, коли всі її основні конкурентки вже відстрілялися. В цей день Віта демонструвала високу швидкість як ходу, так і стрільби. Хоча коли вона під’їхала на другий вогневий рубіж, то мимоволі всі пригадали те, що сталося чотири роки тому. Але цього разу українка була холоднокровна і точна. У підсумку Віта Семиренко поступилася росіянці, яка стала срібною і невпинній словачці. Потім були допінгові скандали й розбірки, в наслідок яких наша біатлоністка певний час була навіть срібною призеркою. А в Сочі ще був старт естафети, де сестри Семеренки стали чемпіонкам Олімпіади, але це вже зовсім інша історія.