Мабуть, не знайдеться зараз такої людини, яка б не бачила посуду із глини. Принаймні, на виставках чи мистецьких фестивалях ми можемо познайомитися зі зразками таких виробів чи, навіть, придбати щось корисне для власного вжитку.
Здавна гончарною столицею України вважається село Опішня, що на Полтавщині. Але й Сумська область також має свій осередок гончарства. Це ремесло живе з давніх-давен живе в селі Шатрище, що в Ямпільському районі. Зберігачем гончарства тут вважається Григорій Іванович Негода. Більше на sumy-one.com.
Життєвий шлях майстра
Григорій Негода народився у 1936 році. З дитячих років почав ліпити з глини. Ще малим уважно спостерігав за роботою батька, який був гончарем. Перші вироби з глини були незрозумілими, але так хлопчик вчився відчувати глину. Подорослішавши, Григорій став допомагати батькові, був у нього за підмайстра.
У 1947 році Іван Негода поїхав за глиною для роботи та загинув. У кар’єрі стався зсув, що стало причиною трагедії. Тож з 16 років Григорій Негода взяв родинне ремесло у свої руки.
Згодом гончарство довелося залишити, оскільки попит на вироби зник.
Здобувши освіту в Шосткинському фізико-технологічному технікумі та відслуживши в армії, Григорій Іванович працював інженером у рідному селі.
З 2008 року знову почав займатися гончарством. Цей час можна вважати другим народженням Григорія, як майстра гончарного ремесла.
Як згадує сам майстер, все почалося напередодні святкування Дня Незалежності в Ямполі. Тоді завклубу запропонував Григорію Івановичу продемонструвати гончарне ремесло на святі – показати, як робляться горщики. Зробивши нашвидкуруч гончарний круг із дерева та накопавши глини, майстер продемонстрував ремесло в Ямполі. Після свята Григорія Івановича запросили до Центру дитячої та юнацької творчості вести гурток та навчати дітей гончарному ремеслу.
Гончарство на Сумщині з того часу стрімко набирало популярності. Майстра Григорія Негоду багато разів запрошували до Шостки, Конотопа, Глухова та інших міст. З різних кінців області приїздили гості у Шатрищі ознайомитися з давнім гончарним ремеслом.
У сільській школі для майстра облаштували клас з гончарним кругом і глиною. Іноді Григорій Іванович приходить до школи та навчає дітей з 10 до 13 років. Саме в такому віці. за словами гончаря, дітей цікавить ремесло.
Таємниці майстра
Глину для своїх виробів майстер Григорій Негода добуває у кар’єрах, що є на околиці села. Шатрище здавна було центром гончарства тому, що поблизу були великі родовища глини. За словами Григорія Негоди, раніше в селі одні гончарі виготовляли цеглу, а інші – посуд. І глину для своїх виробів використовували різну.
Ті, хто виготовляв вогнетривку цеглу, використовував глину з верхніх шарів. Для виготовлення посуду брали глину, що знаходилася на глибині сім метрів від поверхні. Для своїх виробів гончар Негода використовує суміш з двох глин у певних пропорціях. Вогнетривка глина дає міцність виробам, звичайна глина надає робочій суміші еластичність.
Як зауважує Григорій Іванович, в гончарстві важливо правильно розрахувати консистенцію, щоб матеріал легко звалювався, ліпився і втримував високі температури.
Перед роботою суміш глини поливається водою та витримується в дерев’яній бочці. Потім вже підготовлена грудка глини розміщується на гончарному крузі та під вмілими рухами майстра хвилин через 15 перетворюється на горщик. Далі виріб відділяється від круга за допомогою струни й переміщується на стіл для сушіння. На повітрі гончарний виріб висихає приблизно 10 днів, після чого його обпалюють у печі при температурі понад 1000 градусів.
Григорій Іванович не робить вироби на продаж. Гончарство для нього – це те, дає можливість відпочити. Кожен виріб – це унікальне творіння з частиною душі майстра.